Чому це дослідження було необхідним?
Тому що ніхто — включаючи Міжнародний олімпійський комітет, який запропонував надати російським і білоруським спортсменам нейтральний статус — не провів фундаментального дослідження наслідків цього рішення. Тому ніхто не знає про фактичну якість перевірок нейтральності, що проводяться міжнародними федераціями.
Чому це дослідження є об'єктивним?
Автор не оцінював, чи відповідали російські та білоруські спортсмени вимогам нейтральності. Натомість автор покладався виключно на рішення міжнародних спортивних федерацій та Міжнародного олімпійського комітету. Відповідно, були дотримані суворі стандарти неупередженості.
Як проводилося дослідження?
Автор порівняв:
нейтральний статус, наданий Міжнародними спортивними федераціями російським і білоруським спортсменам;
нейтральні статуси та запрошення, видані МОК цим спортсменам для участі в Олімпійських іграх 2024 року в Парижі.
Якщо спортсмен отримав олімпійську кваліфікацію в результаті допуску Міжнародною спортивною федерацією, але не отримав запрошення від МОК після перевірки нейтральності його власною комісією, це свідчило про неяеісну перевірку з боку спортивної федерації.
Міжнародний спорт вищих досягнень в сучасному світі став невід’ємною та важливою складовою м’якої сили держави, яку вона може застосовувати для просування своїх інтересів на світовій арені.
Важливою складовою дипломатичної боротьби в ході Російсько-української війни стали зусилля зі збереження ізоляції російського спорту на міжнародній арені. Частина міжнародних спортивних федерацій зберігає повне відсторонення російських та білоруських спортсменів, але інша частина почала виконувати рекомендації Міжнародного олімпійського комітету (МОК) щодо допуску їх до змагань у нейтральному статусі.
Автор поставив собі за мету встановити, наскільки відповідають перевірки на нейтральність з боку міжнародних спортивних федерацій стандартам МОК. Кількісна оцінка якості таких перевірок, яка, до того ж, базується не на суб’єктивному розумінні автора, а на рішеннях МОК, могла б стати як підставою для ревізії всього інституту нейтральних статусів для росіян та білорусів у спорті, так і основою для вдосконалення політики України щодо даного питання.
Дослідження стосувалося надання нейтрального статусу російським і білоруським спортсменам в 11 олімпійських видах спорту, включаючи боротьбу, дзюдо, теніс, веслування на каное і байдарках, таеквондо, шосейний велоспорт, плавання, стрільбу, батут, академічне веслування та сучасне п'ятиборство. Було розглянуто понад 100 випадків.
Більше 43% нейтральних статусів, виданих міжнародними спортивними федераціями російським та білоруським спортсменам для участі у міжнародних змаганнях, не були підтверджені МОК в процесі видачі запрошень на Олімпійські Ігри 2024 року
Сучасне п'ятиборство (100%), тхеквондо (80%), дзюдо (76%), боротьба (56%), всього (43%)
Лише в ході 4 турнірів зі спортивної боротьби та тхеквондо, на яких ліцензії на Олімпіаду 2024 року, через участь росіян та білорусів, які в підсумку не одержали від МОК запрошення на Олімпіаду, постраждало більше 60 учасників змагань з 30 країн світу. Серед цих країн: Австрія, Азербайджан, Болгарія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Індія, Іран, Іспанія, Італія, Казахстан, КНР, Латвія, Литва, Мексика, Монголія, Німеччина, Норвегія, Польща, Республіка Корея, Румунія, Сербія, США, Угорщина, Узбекистан, Україна, Франція, Швейцарія, та Швеція.
Загальні висновки підтверджують, що міжнародні спортивні федерації, які допускають російський та білоруський спортсменів до змагань у нейтральному статусі, масово надають нейтральний статус особам, які не відповідають критеріям нейтральності МОК, не кажучи вже про зауваження від НОК України.
І якщо одиничні випадки можна було б пояснити інституційною неспроможністю конкретних міжнародних федерацій, то небажання реагувати на інформацію щодо порушень принципів нейтральності, надану НОК України та українськими спортивними федераціями, свідчить скоріше про відсутність політичної волі проводити відповідні перевірки належним чином. Серед міжнародних федерацій, які масово ігнорують подібні факти, особливо слід відзначити Міжнародну федерацію спортивної боротьби та Міжнародну федерацію дзюдо.
Важливою проблемою, є і той факт, що критерії нейтральності, визначені Міжнародними олімпійським комітетом, фактично, залишають поза увагою незаконні відвідування російськими та білоруськими спортсменами окупованих українських територій, проведення там тренувальних зборів, рекреаційних заходів, участь у змаганнях. Ці випадки так само ігноруються багатьма міжнародними спортивними федераціями.
Таким чином, результати дослідження науково доводять, що сама концепція нейтрального статусу для російських та білоруських спортсменів була скомпрометована міжнародними спортивними федераціями, які не мають спроможності або волі для відповідних перевірок.
Проблема вже вийшла суто за межі спортивної спільноти і не може бути вирішена спортивними органами. Адже питання суверенітету, національної безпеки і перетину державних кордонів знаходяться в компетенції національних урядів. Тому і дипломатичні зусилля з її вирішення доцільно було б перенести на рівень міжурядової взаємодії.